Про мене

Опис власного педагогічного досвіду Пріоритетами державної політики щодо розвитку освіти є особистісна орієнтація навчання, формування національних і загальнолюдських цінностей, створення рівних можливостей у здобутті якісної освіти в навчальних закладах різних типів. Формування національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка вільно володіє вміннями й навичками, комунікативно виправдано користується засобами рідної мови в усіх видах мовленнєвої діяльності, - ось основне завдання вчителів-словесників. Це й зумовлює зміни у методиці викладання української мови та літератури. Враховуючи практичну значущість обраної проблеми, визначила тему дослідження «Ефективність методики особистісно зорієнтованого навчання». Проблему впровадження особистісно зорієнтованої, інтерактивної системи, розвивального навчання, їх технологію досліджували відомі психологи, науковці (Л. Варзацька, А. М. Фасоля, С. І. Подмазін, О. Пометун, Б. Житник, О. Дусавицький, В. Зінченко та інші). Висновки цих досліджень є вагомими для розуміння складного процесу побудови особистісно зорієнтованої моделі взаємодії «учитель – учень» і дають змогу швидше запровадити досягнення науки в практику. Однак і тут виникають труднощі. По-перше, не всі педагоги до цього готові (де знайти мужність, щоб переглянути свій метод, тактику спілкування?). По-друге, не завжди зрозуміло, як саме побудувати конкретний урок, який би відповідав вимогам особистісно зорієнтованої освіти, урок, на якому пріоритетним є самобутнвсть дистячої особистості. У ході дослідження було сформульовано й перевірено таку гіпотезу: умовою для особистісного зростання учнів є комплексний підхід, а саме: оптимізація навчального процесу шляхом впровадження у практичну роботу психології та підходів особистісно зорієнтованої технології, інтерактивного навчання, проектних технологій, інтерактивного навчання, проектних технологій, усвідомлення педагогом необхідності відповідати сучасним вимогам. Мета дослідження полягає в розробці ефективної методичної системи, що забезпечить впровадження особистісно зорієнтованого навчання на уроках як важливої складової гармонійного розвитку особистості. Актуальність даної теми посилюється необхідністю подолати уніфікований, унітарний підхід до навчально-виховного процесу, враховуючи натомість інноваційні ідеї, національні традиції української методичної науки і педагогічної практики як минулого, так і сучасного, досвід зарубіжних колег. Отже, саме особистісно зорієнтоване навчання, над ефективністю методики якого я працюю, спираючись на здібності, нахили, інтереси, особистісні цінності й суб’єктивний досвід учня, надає учневі можливість реалізувати себе в пізнавальній та інших видах мистецтва. Скільки існує школа, стільки й точаться дискусії про те, як зацікавити дітей нелегкою працею – навчанням, як досягти того , щоб уроки української мови та літератури викликали інтерес в учнів і були для них справжньою школою духовності. Я вважаю, що одна з основних передумов виникнення у школярів інтересу до навчання – налагодження тісної співпраці між ними і педагогом. А ще потрібно, щоб слово вчителя не тільки несло інформацію, а й хвилювало, дивувало, захоплювало, інтригувало. Звісно, для цього викладач повинен бути людиною ерудованою, обізнаною, емоційною, здатною зацікавити учнів своїм предметом і зробити їх співавторами уроку. Не можна не погодитись з В. Сухомлинським: «Найважливіше – в своєму учневі бачити живу людину. Навчання – це насамперед живі людські стосунки між педагогом і дітьми, а не перекладання з голови педагога в голову учня.» Таким чином, щоб дітям було цікаво, щоб вони любили мій предмет, щоб були учасниками уроку, проводжу диспути, конкурси, концерти, конференції, звіти. Зрозуміла, що в 5 – 7 кл. найкраще проводити урок – конкурс, урок – казку, урок з елементами рольової гри. Навіть якщо це звичайний комбінований урок, я намагаюсь внести в нього фрагменти особистісного, тому впроваджую прийоми «Мікрофон», «Продовжити речення», «Мозковий штурм», щоб збудити душу дитини, стати посередником між письменником та учнями. Для формування читацької культури і компетентності учнів, розвитку їхніх творчих здібностей, навичок самостійного аналізу прочитаного застосовую елементи технології критичного мислення: – гронування; – діаграма Вена; – асоціації; – вільне письмо; – сенкан. Викликають зацікавленість художнім твором такі творчі завдання: «Залиши останнє слово для мене», «Продовж художній твір», «Доповни сюжет», «Запитання до автора (героя)», «Лист вдячного (обуреного) читача», «Лист до самого себе», вітальні листівки, заповнення анкети героїв. Одним із ефективних засобів залучення учнів до читання є гра. На уроці за твором С. Черкасенка «Маленький горбань» учні, виконуючи ролі автора, мами, дідуся, Павлика, Захарка, перейнялися долями, вчинками, характерами своїх героїв. Тож рольові ігри дають змогу вжитися в емоційний стан героя, зрозуміти причини його вчинків, а через них – себе, розвивають акторські здібності. Творчість дитини може виявитися і в малюванні. Часто буває, що школяреві (особливо 5 – 6-х класах) важко висловитись без певної мовної практики, але він із задоволенням намалює портрети літературних героїв. Таку роботу автор обов’язково захищає, а однокласники обговорюють, наскільки вдалося юному художникові відтворити задумане. Надзвичайно в середніх класах учні люблять пейзажну, гумористичну поезію. Декламуючи поетичні твори, спостерігаю, яке враження справив на них цей чи інший твір. Після прочитання ставлю класові питання «Що вас схвилювало?», «Як би ви це описали словесно чи намалювали?». Дітям стає цікаво, образне слово викликає емоції і результат - цікаві твори-мініатюри, малюнки, власні поетичні спроби. Працюючи в старших класах, використовую різні форми роботи: урок – диспут, урок – пошук, урок – дослідження, інтегрований урок – реквієм. Урок – пошук допомагає формування у школярів умінь і навичок пошуково – дослідницької роботи та ідейно – художнього аналізу твору. Так, наприклад, дев’ятикласники, працюючи над поемою Т. Г. Шевченка «Катерина», досліджують, який шлях пройшла героїня до трагічного фіналу, чи був у неї вихід з цієї ситуації, зіставляють бачення образу Катерини Шевченком – художником і Шевченком – письменником. Урок – диспут вчить учнів слухати один одного, проникати в суть протилежного судження, культури спілкування. Але найважливіше те, що під час його проведення в суперечках з’ясовується істина. Так, на уроці в 10-му класі «Тіні забутих предків» М. Коцюбинського – дума про добро і зло, любов і ненависть» учні, якнайглибше вивчивши твір, проаналізувавши образи, дали відповіді на такі питання: ·Чому твір названо «Тіні забутих предків»? · Що допомагає людині стати Людиною – добро чи зло? · Чи зрадив Іван Марічку, одружившись з Палагною? · У чому щастя Палагни? · Що більше ви цінуєте в людині: силу чи розум, досконалість фізичну чи духовну? У кінці уроку учні подискутували, що таке щастя, кохання і в чому сенс людського життя. Восьмикласникам, учителям Підберізцівського центру запам’ятався урок – реквієм «Благословляю твою сваволю, дорого долі, дорого болю», присвячений Василю Стусу. Урок розпочався декламацією вчителем вірша. Учні мали впізнати ліричного героя. Далі розповідь йшла про поета: учні зачитували його листи синові, дружині, спогади сестри, Михайла Гориня, Леоніда Бородіна; звучав «Реквієм» Моцарта, мелодія пісні «Чуєш, брате мій». Восьмикласники інсценізували епізод розмови засудженого поета із начальником концтабору, декламували патріотичні твори, зачитували власні творчі роботи, присвячені Василю Стусу. Цей урок дав можливість збагнути учням життєвий подвиг і героїчну загибель поета, який до останнього подиху зберіг вірність Україні. Дослідницький метод – домінантний у роботі зі старшокласниками, бо вони вже здобули засадні знання, уміють аналізувати художній твір, мають навички роботи з текстами різних стилів. Учні отримують завдання і самостійно досліджують певне питання, послуговуючись рекомендованою літературою,виконують літературознавчий аналіз творів. Метод проектів вважаю основною технологією формування ключових життєвих компетентностей учнів. Адже діти, працюючи над створенням проектів, навчаються критично мислити, чітко усвідомлювати, де і яким чином можна застосувати набуті знання, генерувати нові ідеї, грамотно працювати з інформацією, бути комунікабельними, постійно самовдосконалюватися. Самостійно, творчо підійшли одинадцятикласники до вивчення життя і творчості Василя Симоненка. Використовуючи проектну технологію, провели дослідження життєвого шляху поета, громадянської і патріотичної, філософської і інтимної лірики. Урок на тему «Я хочу правді бути вірним другом», присвячений 75-літтю від дня народження поета, пройшов цікаво, емоційно. На кожному уроці зазвичай треба працювати над розвитком творчих здібностей учнів. З цією метою потрібно добирати такі методи, прийоми і форми роботи, які б розвивали творче мислення школярів. Дуже важливо не надавати готові істини, а спонукати мислити, самостійно розв’язувати проблеми, запитаннями проблемного характеру активізувати мислення старшокласників, плекати дух співтворчості. Цьому передусім сприяє робота у групах, де учні – координатори визначають методи, прийняті для виконання певного завдання, тим часом як представники груп виконують творче завдання (на вибір). Наприклад: Написати твір – мініатюру на одну з тем: «Так краще в тридцять повністю згоріти, ніж до півсотні помаленьку тліть (життєвий подвиг Василя Симоненка)», «Який вірш з інтимної лірики В. Симоненка я хотів би (хотіла б) прочитати на першому побаченні?». Скласти уявне інтерв’ю з Василем Симоненком. Вивчення художнього твору не закінчується на уроці, а продовжується в позакласній роботі на заняттях гуртка «Дивослово». Мої вихованці, закінчивши школу, з радістю згадують саме заняття гуртка, ролі, які вони зіграли, інсценізуючи твори. Так були інсценізовані такі твори, як: «Сотник», «Наймичка», «У тієї Катерини» «Назар Стодоля» - Тараса Григоровича Шевченка; «За двома зайцями» М.Старицького, «Ніч перед Різдвом» М. Гоголя, «На перші гулі», «Свекор» С. Васильченка, проведенні свята: «Вечорниці на Андрія», «Українське весілля» та інші. Така система роботи допомагає мені виявити неординарних, творчих особистостей. З ними шліфуємо навички аналізу літературних творів, написання власних віршів та прози. Результатами цієї роботи є перемоги моїх вихованців у районних конкурсах, олімпіадах. Отже, успішною і результативною, на мою думку, робота вчителя – словесника буде за умови дотримання таких правил: *Учитель і учень – партнери, рівні у процесі навчання. Поважайте один одного. *Кожен учень – унікальна обдарована особистість. Відкрий її. *Знання – це скарб. Наповни ними себе. *Позитивні емоції – запорука якісного навчання. Створи ситуацію успіху. Я впевнена, що зацікавити, повести за собою спроможний лише той педагог, який сам перебуває у постійному пошуку. Адже ще В. О. Сухомлинський закликав: “Будьте зажди шукачами, дослідниками. Якщо не буде вогника у вас, вам ніколи не запалити його в інших…”.